Найвеличнішою і наймогутнішою окрасою Ладичина є Церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка стоїть у центрі на горбочку і видніється зі всіх окраїн села. Історія цієї святині така ж могутня і незламна, як і люд, що тут проживає.
А почалось все десь у 1800 році, коли новий отець, прізвище якого не згадується, прибув служити на парафію ще у стару дерев’яну церковку, яку не шкодували роки – опори порохнявіли, тай сама вона почала хилитись. Та здобути дозвіл на будування нової виявилось нелегкою справою, польський пан противився, адже було заплановано будувати костел. Патріотичний запал пароха було вже не спинити, зібрав він довірених людей, винесли все майно із церкви і почали чекати сильних дощів із блискавками, а коли настав відповідний момент, під покровом ночі її спалили. Сам священник поїхав у Відень до намісника цісаря в Галичині – Стадіонах, аби отримати дозвіл на будівництво нової, і за цим дозволом розпочали роботу. Та коли дійшли чутки до пана в Італії, про події, що відбулись, послав він гайдуків із вимогою привести отця до нього. Люди дізнавшись про це, допомогли йому втекти у Зарваницю.
Новоприбулий парох Осип Шмериковський став гідним наслідником попереднього і з великим завзяттям взявся до роботи. Будівництво просувалось важко, тут не раз все зносилось до фундаменту, руйнувались фігури і зменшувалась площа, бо пан ніяк не міг змиритись, та в 1815 році спільними зусиллями, його таки вдалося завершити. А 21 вересня, того ж року, освятили на честь Різдва Матері Божої.
В Лоні Української Греко-Католицької Церкви парафія, як самостійна, є з початку XIX століття. В 1815-1946 роках належала до УГКЦ, а з 1946 року по 1991 рік парафія і церква були під юрисдикцією РПЦ.
5 липня 1937 року відбулася візитація парафії єпископа Никити Будки. А у 1995 році візитацію провів єпископ Михаїл Саприга, коли освячував розпис церкви.
У святилищі храму знаходяться мощі св. Йосифата Кунцевича.
На парафії служили такі греко-католицькі священники:
о. Осип Шмериковський (1815-1854 рр.),
о. Іван Балгарович (1854-1900 рр.),
о. Михайло Святенький (1900-1936 рр.),
о. Мирон Кордуба (1940-1946 рр.),
о.Михайло Кухарський ( з 1991 - 2003 рр.).
А з 20 липня 2003 року адміністратором парафії є о. Роман Зощук, він як і його попередники, не мало приклався до покращення благоустрою церкви, а найважливіше до підтримки і розростання стійкої віри у кожному ладичанину.
Тут діють припарафіяльні братства: «Матері Божої Неустаної Помочі», «Марійська дружина», «Вівтарна дружина» та «Братство Тверезості». Постійно проводиться катехизація.
На території парафії є фігури:
св. Петра (1886 р., фундатор - Андрій Штанимир),
св. Павла ( 1886 р., фундатор - Ілля Штанимир),
Матері Божої на честь братства Тверезості ( при в ході в церкву з лівої сторони з написом: " Молись, тверезись, працюй, учися, щади в рідних касах ", 1875 р., відновлена у 1908 р.),
св. Антонія (1886 р., фундатор - Андрій Янішин),
св. Миколая (1886 р., фундатор - Іван Зелінський),
Матері Божої з дитятком Ісусом (1886 р., фундатор - Станимир Андрій), Матері Божої з дитятком Ісусом ( на честь берегині опіки та захисниці українського люду, села і краю України, 2008 р).
В 2015 році Церква Різдва Пресвятої Богородиці відсвяткувала свою 200-ту річницю. За цей час вона пройшла важкі і трагічні часи, але волею Божою вистояла і до наших днів зберегла вірність християнським традиціям.
