Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості молодого сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити» (Мт. 9, 14–15).
Дорогі у Христі! Піст — це покутна практика, яка полягає в покаянні (зміні мислення) та стриманості задля більшої досконалості й особистого освячення. Сьогодні, у перший день посту, на каноні Утрені читаємо: «Нехай цей перший день посту буде для тебе, душе моя, відмовою від гріха, поверненням, а разом і злукою з Богом, щоб ти могла обминути безодню і полюбити лиш ті дороги, що ведуть до вічного спокою».
Мета посту аж ніяк не про дієти і не лише про стримання від страв. Про це навчав великий учитель Церкви св. Василій Великий: «Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв. Правдивий піст — це усунення гріхів. “Усунь усяке братання з неправдою” (пор. Іс. 58, 6). Прости ближньому образи… Ти не їси м’яса, але пожираєш брата. Стримуєшся від вина, але не перемагаєш своєї зарозумілості… Гнів — це пияцтво душі, бо він її приголомшує, подібно як вино» (Про піст 1, св. Василій Великий).
Тому відкиньмо гріхи заздрощів, брехні, наклепів, очорнення, гріхи тілесні (пор. Гал. 5, 19–21), згубну гординю, а наповнімося духом євангельського смирення та віри, бо «не постить по-справжньому, — каже папа Лев XIV, — той, хто не кормиться Божим словом».
У цьому році Святіший Отець радить такі кроки:
1) Слухати серцем — почути Слово Боже і крик тих, хто страждає поруч.
2) Роззброїти мову — головний піст — утримання від слів, що ранять, засуджень та пліток.
3) Звільнити простір — піст тілесний має розширити душу для Бога («повернути таємницю Бога у центр нашого життя») і для добра, а не для гордині.
Наостанок бажаю пройти нам цей шлях посту разом, щоб приготуватися до визнання віри та поклоніння, оновити завіт з Богом (пор. Неєм. 9, 1–3).
Відважно ступаймо цим шляхом, щоб радісно пережити Воскресіння нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, вносячи свій особистий вклад у побудову цивілізації любові.
о. Іван Зозуля, декан Микулинецький.
