вівторок, 12 квітня 2022 р.

Історія парафії святого апостола Івана Богослова с. Конопківка

       Перші документи про будівлю храму датовано 1832 рік. Ці документи зберігались в місцевого жителя Олекси Франків, який служив при церкві старшим братом .   В цей час поселення було німецькою колонією. Проживало багато німців, про що свідчить досить велика територія цвинтаря  з кам’яними  надгробками з надписами німецькою мовою. 

       В Тернопільському повіті 75 німців мешкало в с. Конопківка. Мали власну  євангелістську каплицю і німецьку школу.   Служби відправляв заступник пароха Єржі Ловенбергер.                            ( Тернопілля’96. – Тернопіль, 1996.- с. 196 – 199.                       

      Коли християнська святиня перейшла під юрисдикцію УГКЦ невідомо. 

Зі слів старожилів, а також з історичних джерел,  в 1943 році проводились місіонерські служіння, які з невідомих причин не були завершені. Завершення місіонерських служінь і різних заходів символічно було завершено в період з 4 по 11 грудня 2011 року отцями редимптористами на чолі з отцем  М.Шевчишиним.

В селі проживала сім’я майстрів Пейко і наприкінці 1946 року в храмі було встановлено і розписано нижню частину іконостаса. Розпис ікон зберігся до сьогоднішнього часу, його було частково реставровано в період серпень-жовтень 1994 року. 

Радянською владою богослужіння в нашій церкві було заборонено, храм зачинено. 

Близько 170 душ парафіян-українців з Конопківки належали до Ладичинської парафії, де парохом довгий час був отець Болтарович, потім  прийшов отець М. Світенький, неперевершений промовець, знаний в цілій околиці та в Галичині. Зі слів старожилів на парафії. Івана Богослова служили священники:  о. Мирослав Кордуба, о.Володимир Зарічний,   о.Михайло Дацьків і о. Михайло Павко. 

У 80-х роках тогочасною владою була знищена дзвіниця.

В  1988-89 рр. за ініціативи місцевих жителів  Карпяк Івана, Тимош Дмитра, Кашуба Омеляна, Михайленко Петра, Цісик Івана та Марії, і Мушак Ганни, Заставної Ольги, Качмар Ярослава та інших храм знову ожив. За цей період проведено ряд будівельно-реставраційних робіт. В приміщенні церкви добудовано приміщення захристії, збудовано невеличку кладовку. За пожертви місцевих жителів-парафіян храму закуплено необхідну атрибутику і утвар. Було споруджено нову дзвіницю.

        З 15.02.1990 р. і до сьогоднішнього дня богослужіння здійснює отець-парох Михайло Кухарський.

В 1994 році було проведено  капітальний ремон будівлі церкви: змонтовано нове склепіння, купол, перекрито бляшане покриття, домонтовано верхній ярус іконостасу і розписано стіни, реставровано ікони нижньої частини іконостасу. На Архиєрейській Св. Літургії, яку очолив Владика Михайло Сабрига 30 жовтня 1994 року храм було освячено.

З 1989 року до березня 2020 року беззмінним дяком-регентом був Євген Ангел.  Навпроти церкви у 1993 році споруджено каплицю Благовіщення Пресвятої Богородиці, яку реставровано і освячено  8 серпня  2009 року .

При  церкві діє Марійська та Вівтарна дружини, братство Матері Божої  Неустанної  Помочі.  Діє катехитичний гурток , який проводить о.Михайло Кухарський та Марія Гнатик. При ньому здійснюються поїздки по святих місцях, різні походи, пізнавальні заходи, щорічні канікули з Богом для дітей та молоді.   При церкві діють різноманітні благодійні   акції на фінансову і матеріальну  підтримку для потребуючих.

На території парафії діє початкова школа  І ступеня. Вихідцем з нашої парафії , який провчився у нашій школі, є отець Григорій Швед із громадження отців Селезіян (УГКЦ).


                        Парох о. Михайло Кухарський




Історія парафії Божої Матері Неустанної Помочі, с.Дворіччя

 Храм побудований  у 1905році у селі Людвіківка, а з 1946 року назва села Дворіччя.

Радянською владою Богослужіння в нашій церкві було заборонено. Храм став складом.

Парафіяни з нашого села  відвідували  церкву у  селі Ладичин, де парохом був о. Болтарович, о.М. Світенький. Також на парафії служили священики:о.Мирослав Кордуба, о.Володимир Зарічний, о.Михайло Дацьків і о. Михайло Павко.

У 1989 році церква була реставрована.

З 23 лютого 1990року і до сьогоднішнього дня богослужіння здійснює отець-парох Михайло Кухарський.

З 1989 року до березня 2020 року дяком-регентом  був Євген Ангел.

2003 року у церкві було оновлено престіл, тетрапод, замінено дзвони та освячено на Архиєрейській Святій Літургії, яку очолив Владика Михайло Сабрига.

В травні 2005року храм святкував 100 річчя свого заснування. Владика Михайло Сабрига очолив Архиєрейську Святу Літургію.

З 17 серпня по 24 серпня 2008 року на парафії відбулись  місіонерські служіння, які проводив отець-місіонер  редемторист Михайло Шевчишин, декан Теребовлянського деканату отець Іван Сивак. Архиєрейську Святу Літургію, на якій освятили місійний хрест,  очолив Владика Василь Сeменюк.

У 2012 році за кошти парафіян перекрили дах церкви, встановили на ньому  позолочений хрест, перекрили дзвіницю, побудували господарську будівлю.

В 2015 році у церкві до 110 річниці на Архиєрейській Святій Літургії, яку очолив Владика Митрополит Василь Сeменюк, освятили новий іконостас( за кошти усіх парафіян), реставровані образи( за кошти Жмурка М.М.,  Бакальця М. Б., Бакальця О.О.) , фігурку Матері Божої ( за кошти Бакалець Н.П.).

Сім’я Бакалець Анатолія на подвір’ї церкви поставила  фігурку Матері Божої.

Оновили територію церкви: поклали навкруг церкви бруківку, посадили  туї, розбили клумби, поміняли браму і піднавіс.

Зробили фасад церкви: встановили з мозаїки храмовий образ Матері Божої Неустанної Помочі( жертводавець Гулькевич Олег),  молитву з мозаїки (жертводавець Бойко Ігор)

7 липня 2019 року з нагоди  першого святкування храмового празника  на свято Матері Божої Неустанної Помочі відбулась Архиєрейська Свята Літургія, яку очолив  о.Павло Репела.

В лютому 2020 року  відбулась Архиєрейська Свята Літургія з нагоди 30ліття священства на парафії отця Михайла Кухарського, яку очолив Владика Митрополит Василь Сименюк.

У 2007 році при церкві створюється Марійська і Вівтарна Дружина, яка до сьогодні  поповнюється новими членами.

У 2008 році засновано братство Матері Божої Неустанної Помочі.

Діє катехитичний гурток, який проводить  о.Михайло Кухарський і катехити Пінчак Ксеня і Бакалець Тетяна.

У 2022році створена спільнота Матерів в молитві.

З членами Марійської і Вівтарної Дружини, молоддю села здійснюються різні заходи: поїздки по святих місцях,  щорічні прощі Марійських і Вівтарних Дружин у  Марійському духовному центрі с. Зарваниця, проводяться щорічні канікули з Богом,  парафіяни села  беруть участь у живих Хресних  дорогах на парафії, проводять   благодійні акції на фінансову і матеріальну підтримку для потребуючих.

При церві діє парафіяльна і економічна ради.

На парафії налічується 520 осіб.

На території  парафії діє Дворічанська початкова школа і Дворічанський ДЗО «Промінець».

 Вихідцями із нашої парафії є сестри-монахині Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії : сестра Єроніма (Вовчак Наталія) і сестра Маркія (Цимбаліста Марія).

 

Отець- парох Михайло Кухарський.









понеділок, 11 квітня 2022 р.

Парафія св. Отця Миколая Чудотворця у с. Воля

 



Парафія св. Отця Миколая Чудотворця у с. Воля,  була заснована 1995 році з благословення  блаженної пам’яті Владики Михаїла Сабриги.

Наріжний камінь було освячено 5 жовтня 1995 р.Б. Владикою  Михаїлом Сабригою та світлої пам’яті деканом Теребовлянським о. Іваном Сиваком.

Парафія була заснованa з ініціативи мешканців села Воля та за фундаторською підтримкою колишнього голови місцевого колгоспу Запорожця Василя Петровича.

Будівництво храму було розпочато у 1996 році, та у 1997 році було завершене.

Першим парохом парафії св. Миколая був світлої пам’яті о. Михайло Дацьків. Його наступником став о Василь Прокопів. Опісля у 2012 році, адміністратором парафії став о. Роман Зощук. А у 2020 році з благословення Архієпископа і Митрополита кир. Василія Семенюка, адміністрування парафією св. О. Миколая, перейняв о. Юрій Тихий.

На даний момент у парафії проводяться різні Богослужіння, молебні, хресні дороги, вервиці. При парафії є утворене “ Брацтво доброї смерті ” яке на чолі з священиком має молитовне зібрання і Святу Літургію у кожну 1-шу п’ятницю місяця.

При парафії є Вівтарна та Марійські дружини, є церковний хор. Щорічно проводяться різні заходи із молоддю парафії такі як “Канікули з Богом” та поїздки по цікавих і духовних місцях, фестивалях та різних заходах. Також організовуються поїздки із старшою групою людей до паломницьких місць та святинь на славу Божу та добра і духовного зросту парафіян нашого храму.


Інформацією поділився о. Юрій Тихий.

субота, 9 квітня 2022 р.

Молилися у першу річницю переставлення до вічності о. Володимира Білінського

"Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати". (Євр. 13, 17)

Сьогодні, 09 квітня 2022 р. Б., в храмі св. Димитрія Мироточця, с. Миролюбівка, Микулинецького деканату УГКЦ була відслужена заупокійна  Божественна літургія у річницю переставлення до вічності протоієрея Володимира Білінського. 

Отцю декану за Божественною літургією співслужили: адміністратор парафії о. Степан Кишенюк та о. Роман Габрилей із парафії Вознесіння Господнього, с.Настасів.

У виголошеному слові о. декан Іван розкрив, на основі свідчень, історію життя та служіння о. Володимира, були підкресленні загальнолюдські та духовні чесноти, а саме його великодушність, простота, пронизана життєвою мудрістю. В завершальній частині гомілії проповідник заохотив вірних пам'ятати про своїх наставників, "бо вони пильнують душі, за які мають звіт дати". (Пор. Євр. 13, 17)

Прес-служба Микулинецького деканату

- Відео Молитва у 1-шу річницю упокоєння о. Володимира Білінського

#Микулинецький_деканат #угкц #ugcc

понеділок, 4 квітня 2022 р.

Покликані робити добро

Парафіяни храму Пресвятої Трійці смт. Микулинці разом з своїм парохом о. Євгеном Влохом у цей складний час для України збирають різну допомогу для військових, біженців, сиріт та людей в місцях проведення бойових дій. 



У нашій парафії, ділиться священник, ми також шиємо бронежилети і передаємо на передову.


В одній із таких поїздок о. Євген, а він є військовим капеланом, благословив наших військових під Маріуполем, відвідав та передав допомогу в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, передав допомогу переселенцям з Донецької області.



Отець Євген каже: «Ми готові усіма нашими силами надалі допомагати захисникам нашої держави, саме в такий спосіб ми боремось за Україну!».


Прес - служба Микулинецького деканату

вівторок, 22 лютого 2022 р.

Історія парафії свв. апп. Петра і Павла, с.Йосипівка. Микулинецький деканат

До 1946 року парафією опікувалися священники із с. Купчинці Козівського району. У 1910 році (1912 рік подає шематизм Львівської Архиєпархії *) жителі села придбали дерев'яну церкву із с. Домаморич Тернопільського району.



Єдиним, що було тоді у власності громади — став у центрі села. Люди вирішили зробити насип поруч з ним і на ньому встановили церкву. Її освятили у рік встановлення — 1910 р., а більш правдоподібно 1912 р.

У 1989 році дерев'яну церкву відреставрували і народні майстри виконали внутрішні розписи. Жертводавцями храму є парафіяни.

У старій дерев'яній церкві здійснювали богослужіння від 1989 до 2005 року. Для її відкриття доклала зусиль Ярослава Корба. Найактивнішими у реставрації церкви і розквіту парафії були: Едуард Возняк, Михайло Зальопаний, Григорій Безвушко, Михайло Мацко, Роман Якимець, Аделія Яцків, Андрій Злонкевич, Ярослав Рудий, Михайло Козак, Григорій Балух, Мирон Ющак з родиною, який проживає у Львові, Василь Квілінський. За його кошти у 2009 році збудовано дзвіницю. У 2003 році за пожертви парафіян закінчено виготовлення іконостасу.

З благословення єпарха Тернопільсько-Зборівського владики Михаїла Сабриги освятив новий храм о. декан Роман Гриджук в день святих верховних апостолів Петра і Павла 12 липня 2005 року (на той час парафіяни села відреставрували старий костьол, який громада села приватизувала і отримала за рішенням місцевої влади у довічне користування).

З 16 квітня 2005 парохом служить о.Іван Зозуля.



парох о. Іван Зозуля, студентські роки в'язничний капелан у м.Холм Польща,
раніше викладач гомілетики, реколекціоніст, блогер, автор поезії, прози, 
голова комісії Освіти та Виховання ТЗА УГКЦ, декан Великоберезовицький, 
а з 16. 12. 2021 р.Б., декан Микулинецький.


Церква у власності греко-католиків була з 1910 до 1946 року.

Є припущення, що тоді, коли була візитована парафія у Мар'янівці, була візитація і у Йосипівці: 9 червня 1902 року візитував парафію митрополит Андрей Шептицький, а 3 липня 1937 року — єпископ Никита Будка.

Парохи:

о. Володимир Микитка ( з 1912 р. Б.)

о. Михайло Козоріз (до 1946 р. Б.)

о. Михайло Симець (з 1988 - до 2005 р. Б.)

о. Іван Зозуля (з 2005 р. Б.)

- Джерела: Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ Парафії, монастирі, храми. Шематизм. ТОВ "Новий колір" 2014 с. 74

*


- Блог о. Івана Зозулі / Kohelet Homilia http://photomozajika.blogspot.com/

Історія парафії Різдва Пресвятої Богородиці, с.Мар"янівка. Микулинецький деканат

Історія парафій у селі Мар"янівка, та с.Йосипівка до 1946 року нерозривно пов"язана з історією парафії с.Купчинець, Козівського району, а з 1989 року до 2004 року з парафією с.Настасів, Тернопільського району. Тому деякі історичні факти тих сіл, будуть розглянуті у нашому контексті.

Мар"янівська парафія в 1893 році збудувала і освятила молитовну каплицю (мала церковця) стараннями сільської громади та її співфундаторів сім"ї Романа та Ксенії Малевичів. В цій церковці до 1946 року співіснувало дві громади: українці - греко-католики та поляки - римо-католики.

Духовне і національне життя громади підтримувала "Просвіта!" Із розповідей знаємо, що в селі був грамотний чоловік Степан Дембицький, котрий виписував українську газету і її читав для своїх односельчан, тим і зберігав у рідному селі духовну і національну самосвідомість.

Цінним духовним скарбом парафії є старий служебник, який багато відкриває із нашої спільної, як було згадано вище історичної дійсності. Про що мова? Одного разу, переглядаючи нашу стару парафіяльну перлину (служебник) я віднайшов дуже цікаву історичну подію, а саме, інформацію про візитацію парафій, 09 червня 1902 року Слугою Божим митрополитом Андреєм Шептицьким та 03 липня 1937 року єпископом Никитою Будка.

Не менш цінним для нас є Свята Євангелія, котра була подарована нашій церкві, громадою села Купчинець. Існує гіпотеза, що її подарували нашій церкві в день її освячення. Думаю, що це можна віднести і до інших літургічних парафіяльних книг. Євангелія містить багато історичних відомостей. Що саме? З її сторінок дізнаємося, що вона була видана в почаївській типографії, монахами чину Святого Василія Великого. Рівнож, євангелія містить відомості про те, ким була відреставрована: "Сіє Євангеліє поправлене старанієм приходника купчинскаго Николая Чировського," або ж читаємо, що "старанієм працьовитого Павла Балянта із Купчинець года святого от Рождества Христова 1849 і в серебро і адамаск убране (....) за владінія благого Австрії імператора Фердинанда... заплатил сто тридцять і шесть ринския монети," а також відомості про архипастирські візитації 25 травня 1906 року Митрополитом Андреєм. Хочу також, відмітити, що книги були збережені та відреставровані жителем нашого села, про що свідчить наклейка на внутрішній сторінці, що ним був Озімка Нестор.

Молитовне та літургійне життя парафії перервали події 1946 року. Парох села, о.Михайло Козоріз не перейшовши у російське православіє був на тривалий час позбавлений волі, а церкву в наших парафіях було закрито радянською владою і так тривало до 1989 року. В цей час люди ходили до церков навколішніх сіл - Настасова, Тернопільський р-н, Великого Ходачкова, Козівський р-н, та навіть до церкви м.Тернополя, що на вул.Руській.

І ось, прийшов 1989 рік в людей з"явилася надія. Стараннями старшого брата Борущака Івана Гнатовича та всієї громади була відкрита і відреставрована молитовна каплиця (1893) тоді ще в складі Російської Православної Церкви. Та вже в 1991 році підтримкою парафіян та пароха о.Михайла Симця, ціла громада повертається у лоно своєї рідної Української Греко-Католицької Церкви.

Проходили роки і парафіяни бачили, що старенька церквовця вже є для них затісною, ось тому і вирішили збудувати у своєму селі нову церкву. Будовою якої займався п. Петро Костик.

Життя - це завжди нові грані і дуже радісно, що їх відкриває нам добра Божа рука нашого Бога! Це Він нас веде туди, куди ми ніколи самі, напевно, не відважилися б піти.

І так з ласки Божої 16 квітня 2005 року до нашої парафії, був призначений владикою Михаїлом Сабригою, новий священик о.Іван Зозуля, який навчався у Люблінській Митрополичій Духовній Семінарії, Польща, та в університеті Зальцбург, Австрія.

Хочемо також поділитися з Вами тим, які братства діють при нашій парафії: Апостольство молитви. Вже стараннями о.Івана було зогранізовано у церквах сіл. Мар"янівка та с.Йосипівка, Марійські Дружини, - 24 червня 2006 році. В парафії теж, збирається один раз на тижні у неділю "Біблійне коло" - спільна вервиця та читання Святого Письма. А 18 серпня 2013 року, почала своє молитовне життя спільнота "Матері у Молитві". Також кожної п"ятниці на спільну молитву збирається у церкві молодь. За катехихацію дітей відповідає священик та Ожанська Марія Іванівна. Місцем, де проходять заняття є школа та церква.

Великою духовною окрасою в центрі села є фігура Пресвятої Богородиці. Збудована на кошти її фундатора п.Петра Костика. А 28 серпня 2006 році вона була освячена. Чин освячення проведенно у співслужінні о.Івана Зозулі, о.Володимира Білінського, пароха с.В.Лука, та о.Василя Дідуха, пароха с.Лучка. Через рік 28 серпня о.Іваном Зозулею було освяченне проборство, збудоване церковною громадою села. Будівництво організовував п.Петро Костик. В 2011 році 29 жовтня, була збудована на пожертви всіх парафіян дзвіниця і освяченна митрополитом Василієм Семенюком. Владика грамотами відзначив найбільших жертводавців п.Петра Костика за пожертвуваний ним дзвін "Благовісник", котрий знаходиться у центрі дзвіниці. Грамотою владика нагородив п.Адама Чайківського за пожертвуваний ним дзвін, та грамотою нагороджений також, за ревне служіння для добра церкви парох о.Іван Зозуля. У 2013 році в липні, була розпочата робота над мозаїком Матері Божої Зарваницької, яку 29 жовтня виконали в нашій церкві митці: Михайло Кіцак, Новак Тарас та Кульгавець Андрій. Жертводавцем мозаїки став Костик Петро.



28.02.2020 р., Завдяки перекриттю нашої старої церкви, були віднайденні старовинні ікони, котрі відкривають нам нашу автентичну духовну українську спадщину. Реставрація ікон тривала у м.Львові майже два роки і зараз вони вже повернулися до нашої святині.

Парохи:

о. Володимир Микитка (1912 р. Б. - згідно шематизму виданий 1912 у м.Львів на 1913 р. *)

о. Михайло Козоріз (до 1946 р. Б.)

о. Михайло Симець (з 1988 - до 2005 р. Б.)

о. Іван Зозуля (з 2005 р. Б.)

Джерела: Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ Парафії, монастирі, храми. Шематизм. ТОВ "Новий колір" 2014 с. 77.

- * 



- Блог о. Івана Зозулі / Kohelet Homilia - http://photomozajika.blogspot.com/2021/03/1894.html



Історія парафії Введення в храм Пречистої Діви Марії, с.Лучка. Микулинецький деканат.

Все село колись належало до Микулинецького деканату Львівської архиєпархії УГКЦ. Служили священики з Микулинець. Храм будували в кілька етапів: спочатку збудували капличку, а згодом її перебудували в церкву. Будівництво завершилось в 1903 році. Храм освятив владика Никита Будка.


єпископ - помічник Владика Теодор (Мартинюк)
освячення іконостасу.

До війни у храмі служили о.Стефан Котик, о.Іван Збаращук та інші. Після 1946р. радянська влада храм закрила. На початку 1990-х років в селі ще утворилася громада УАПЦ. Від 1990 - до 1996 тут служив о. Володимр Дудка, а з 1996 адміністратором парафії був о.Ярослав Півторак, сотрудником - о. Василь Дідух. Богослужіння проходять почергово в одному храмі.

На парафії діє Вівтарна дружина та братство Матері Божої Неустанної Помочі.
Адмістратором парафії є о.Василь Дідух.

о. Василь Дідух

З 16 грудня 2021 р.Б., парафія знову належить до Микулицецького деканату.

Джерела:Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ Парафії, монастирі, храми. Шематизм. ТОВ "Новий колір" 2014 с. 76.

Історія парафії св. Димитрія, с. Миролюбівка. Микулинецький деканат.

Храм будували у 1901-1922рр. Його фундаторами були: Федір Андрущишин, Петро Федик, Андрій Віблий. У церкві є іконостас, розписано стіни і хори. Іконостас та пристіл виготовили Зеновій Бутковський з с. Лучка. Іконостас розписав Валерій Лебідь з Вінниці. Образи, та престіл і кивот малював Степан Віблий з Миролюбівки.



На свято Миколая у 1922р. храм освятив о. Григорій Статкевич. Першим парохом був о. Корнелій Бачинський.
8 липня 1937 року архирейську візитацію парафії здійснив владика Никита Будка.
До 1946 р. парафія і храм діяли в лоні УГКЦ, згодом, до 1961р. – у приналежності до РПЦ. У наступні роки храм закрила державна влада, а з 1990 р. парафія і храм знову перейшли у лоно УГКЦ. Вдруге 1997р. церкву розписав Ігор Джупінас і на храмовий празник св.. Димитрія її освятив владика Михаїл Сабрига.
Від 1990 р. у храмі служили: о. Олексій Попівчак, о. Михайло Куць, о. Богдан Цирулик, о. Михайло Дацьків, а з 1 січня 2001 р. служить о.Володимир Білінський.

о. Володимир Білінський з пані їмостю Вірою.

З 2021 року призначений на парафію о. Степан Кишенюк.

о. Степан Кишенюк

У 2007 році на парафії відбулася візитація владики Василія Семенюка, у 2011р. в неділю Мироносиць владика у співслужінні деканальних священиків відправив архієрейську Службу Божу та освятив новий пристіл.
При парафії діють: братство Матері Божої Неустанної Помочі, спільнота «Матері в молитві» Марійська та Вівтарна дружини.
Джерела:Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ Парафії, монастирі, храми. Шематизм. ТОВ "Новий колір" 2014 с. 78.

понеділок, 21 лютого 2022 р.

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ ВОЗНЕСІННЯ ГНІХ, с. НАСТАСІВ. Микулинецький деканат.

Проект церкви у 1898 році виконав відомий львівський архітектор Василь Нагірний (1848 – 1921). На жаль, через втрату церковних архівів нам не відомі будівничі, які споруджували церкву.

Храм вирішили будувати на пожертви жителів села. Розмір вкладу кожного мав залежати від кількості землі, якою володів господар. На цю пропозицію згодився також тодішній власник найбільшої в селі земельної посілості Теодор Серватовський. Даючи згоду, він не сподівався, що настасівчани затіють таке грандіозне і дороге будівництво. Хоч згодом у душі, можливо, й жалів, що так необачно дав себе обвести навколо пальця, проте панський гонор не дозволив йому відмовитися від своїх слів.

Посвячення церкви відбулося у вівторок 10 червня (за ст. стилем 27 травня) 1902 року при великому напливі народу за участю митрополита Андрея Шептицького, який тоді проводив візитацію деканатів, та 30 священиків, з яких 20 з Теребовельського та 10 з інших деканатів (Діло. – 1902. – ч. 121).

А. Шептицький прибув до Настасова 9 червня з Вишнівчика. Тут він «наслідком надмірної праці був перервав на кілька днів візитацію» й «остановився на відпочинок». «Церква дуже гарга, обширна і дуже стильова під кожним зглядом». З Настасова митрополит прибув до Зарваниці, але вже не 14 червня, як передбачалося, а дещо пізніше. (Діло. – 1902. – 30,31 травня(12,13 червня); 5 (18)червн. – Ч.120,121,1214. )




Про дату посвячення Настасівської церкви сповіщає також вигравірувана й прикріплена до вівтарного престолу металева пластина, напис на якій сповіщає, що жертовник посвячений митрополитом А.Шептицьким 10 червня 1902 року. Про канонічну візитацію й посвячення церкви настасівчанам нагадує також подароване митрополитом А.Шептицьким Євангеліє, виготовлення якого датується 1605 роком.




На початку 1930-х тодішній настасівський священик Й. Яримович запросив для виконання малярних робіт відомого українського художника, мистецтвознавця, професора Краківської Академії Красних Мистецтв Дем’яна Горняткевича (1892 – 1980). Йому допомагали молоді і талановиті митці Андрій Наконечний (1905 – 1983), родом із с. Урмань на Бережанщині, Михайло Зорій (1908 – 1990-і) та однофамілець відомого українського письменника Богдана Лепкого – Андрій Лепкий. Малювали художники у техніці темпера, добавляючи до фарби яєчні білки. Для цього по селу збирали курячі яйця. Допомагали малярам тодішні настасівські хлопчики Богдан Кураш і Мирослав Галашин. Роботи проводили, правдоподібно, у 1932–33 рр. На жаль, художники виконали поліхромію тільки вівтарної частини храму. Через відсутність коштів довелося на деякий час припинити розпочату роботу.
Її продовжив при кінці 1930-х (правдоподібно, у 1937–38 рр.) інший відомий український живописець Северин Борачок (1898 – 1975), родом із села Ілавче на Теребовлянщині, але завершити також не зміг через брак коштів, а згодом розпочалася Друга світова війна.

Напередодні 100-ліття від дня посвячення церкви Вознесіння ГНІХ її розпис довершив уродженець Настасова Іван Мирославович Галашин (1947 р. н.).

До УГКЦ парафія належала аж до насильницького переведення її до РПЦ у 1946 році.

А 25 серпня 1991 року, парафія офіційно стала знову греко-католицькою Відновленням діяльності та богослужінь греко-католицької громади займався о. Михайло Симець, який разом з громадою перейшов у лоно католицької церкви.

Продовж існування храму Вознесіння ГНІХ обов’язки душпастерів виконували:
О. Михайло Устиянович,(1831р.) о. Микола Ганкевич, ,(1831 – 1882рр..) о.Євстахій Цурковський,(1882-1925рр.) о.Йосиф Яримович,(1926-1944р) о.Йосип Мединський, о. Семен Чепиль, о. Роман Мароко, о. Микола Снак, о. Олексій Полівчак, о. Михайло Ляхович, о.Михайло Симець(19 серпня 1987 – 17 липня 2018 роки), а з 17 липня 2018 року адміністратором є о. Роман Габрилей.
о. Михайло Симець

о. Роман Габрилей

Архівні та історичні дані свідчать також про те, що 3 липня 1937 року візитацію провадив владика Никита Будка .



Сторінка парафії у фейсбук:

Джерела: НАСТАСІВ І НАСТАСІВЧАНИ. Видавництво «Джура»2018
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ Парафії, монастирі, храми. Шематизм. ТОВ "Новий колір" 2014 с. 80.